Як ставитися до змін та сприймати новий досвід? Інтерв’ю з Юрієм Бугаєм

Як ставитися до змін та сприймати новий досвід?

Поговоримо про важливість змін із людиною, для якої новий досвід та реформи стали стилем життя.

Наш співрозмовник сприймає світ таким, у якому зміни можуть відбутися у будь-який момент. Адже впродовж кількох останніх років Юрій Бугай неодноразово круто змінював свою діяльність. Кинув кар’єру у великій міжнародній компанії, повернувся в Україну, координував створення ProZorro, потім – eHealth. Зараз у нього на черзі – новий освітній проект StudyDive.    

Юрію, з чого все почалося? Ким ви працювали, перед тим як кинулися в реформи, стартапи?

Уявіть картинку з касового західного фільму, у якому герой довго прагнув успішної кар’єри. І ось настає цей момент, він досягає серйозного кар’єрного просування. Яким би ви уявили його понеділок?

Він прокидається о 3 ранку, збирає свою стандартну дорожню сумку з речима, бо має більш-менш регулярний час вильоту на роботу близько 6.00. Потім бізнес-лаунж, кава з регулярними пасажирами цього рейсу, посадка. Трішки часу попрацювати до прильоту. З аеропорту одразу на зустріч з директорами та керівниками мультинаціональної компанії. Зустрічі, презентації, презентації, зустрічі. Десь о 20.00-21.00 звична кімната у 5-зірковому готелі, вечеря в executive-lounge, будильник вже на 6.45. Життя, повне важливості й значущості.

Насправді десь так і виглядали мої два останні роки роботи в міжнародній компанії в рітейлі. То був неймовірний час роботи на велику компанію, присутню у 28 країнах світу, з дуже професійними людьми з 14 країн над проектами, які впливають на ринок.

Це класна робота з управління змінами, але зокрема і з бюрократією та внутрішньою корпоративною політикою. Якщо коротко, це був просто неймовірний досвід. Думаю, без нього мені було б складно.

Чому те, чим ви займалися, перестало вас влаштовувати? Адже для багатьох ваша кар’єра була б привабливою?

Майдан. З кінця 2013 до 2015 року я працював у Росії. Над неймовірно цікавим проектом, у який я дуже вірив. З неймовірною командою іноземців. Вони цілком поділяли мої відчуття, але морально і психологічно це був складний час. Вже влітку 2014 року я прийняв внутрішнє рішення повертатися в Україну. До цього я вже 5-6 років більш-менш постійно жив за кордоном.

Це період, коли критичною стала відповідь на питання: «Чому я роблю, те що роблю?» Вся робота, у порівнянні з тим, що відбувалося в Україні, виглядала неважливою.  

Що ви змінювали в той момент – зовні і внутрішньо?  

На початку 2015 року в мене завершувався регулярний дворічний контракт. Необхідно було робити вибір – підписувати або не підписувати новий. Я досить чітко розумів, що це не те. З іншого боку, будь-яка зміна означала повну невідомість – а що далі? От якось так і виглядав внутрішній вибір.

Як і чому у вашому житті з’явився ProZorro, eHealth та інші соціально важливі проекти? 

У період мого пошуку, як докластися до позитивних змін у країні, один із моїх друзів попросив поширити оголошення. Один із випускників Києво-Могилянської бізнес-школи, Олександр Стародубцев, буде очолювати департамент держзакупівель і збирає команду для реформування цієї сфери, зокрема щось було про електронну систему ProZorro. Що таке ProZorro? Що таке держзакупівлі? Тоді це були маловідомі речі.

Одним словом, я не лише поширив повідомлення, але і сам надіслав резюме. Вже за кілька днів о 12.00 у мене було інтерв’ю, а вже о 14.00 – перша робоча зустріч. Потім був якийсь неймовірний потік подій. Ми працювали над ProZorro, потім – eHealth. А 7 лютого 2018 року ми офіційно передали лідерство розвитку eHealth Міністерству охорони здоров’я.    

Ви продовжуєте рухатися далі. Тепер у вас стартап у сфері освіти. Постійні зміни в діяльності – це ваш вибір або обставини?

Мені неймовірно цікаво проактивно втілювати зміни або створювати команди для бізнесу, держави, громадського сектору. Критично, щоб ці зміни були із сенсом.

“Change is a new norm”, – часто повторювала Оксана Семенюк під час роботи з нашою командою ProZorro.

Мені дуже довго хотілося займатися саме освітою. Коли я вчився або працював за кордоном, то дуже часто хотів щось вчити – чи то німецьку мову в Дюссельдорфі, чи то історію кіно або мистецтва у Чехії, чи то кунг-фу або теніс у Києві.

Як виглядав мій пошук цих можливостей? Жахливо. Треба було шукати в гуглі, окремо відкривати сторінки, не знати, як порівняти їхню якість, дзвонити для першої зустрічі. Дуже не вистачало booking.com для освіти, щоб можна було легко знайти, порівняти, зареєструватися на подію або перше заняття. Десь так і виникло бажання створити щось подібне самостійно. З березня 2018 року ми з командою і займаємося розвитком StudyDive.

Як виживати в умовах постійних змін? Є у вас лафхаки, поради?

Прийняти постулат, що change is a new norm. І припинити хвилюватися, що ви не встигаєте або не можете керувати всім і вся навколо.

Без цього, мені здається, неможливо відпустити багато речей і зосередитися на головному. Думаю, що це головний лайфхак. Всі інші поради будуть похідними від нього. Для мене головне – це рідні, друзі, команда.

Яка, на ваш погляд, в житті і професії ідеальна пропорція стабільності і змін?

Не знаю, що таке стабільність. Мені здається, що стабільність – це ілюзія. Наше постійне намагання повірити, що ми дійсно чимось керуємо.

Я сприймаю світ таким, у якому зміни можуть відбутися постійно, у будь-який момент. Я завжди чекаю «чорного лебедя». А поки намагаюся робити те, у що вірюДумаю, що саме це сприйняття обставин навколо і дозволяє утримувати навантаження.  

Є стара приказка про «… щоб вам жити в епоху змін». Наскільки вона актуальна зараз, як ви особисто ставитеся до неї?

Не треба говорити про хороше чи погане у змінах. Вони були, є і будуть. Вони ні добрі, ні погані. Глобальне потепління, штучний інтелект та роботизація, діджиталізація – список можна продовжувати безкінечно. Зміни все одно будуть відбуватися без нас. Я не говорю про бездіяльність і відсторонення від спроби змінити напрямок якихось змін.

Але зміни просто є. І це треба прийняти як факт. Припинити говорити про погане чи хороше в них. І рухатися далі.

Як людині зрозуміти, що пора діяти, реформувати своє життя, кар’єру? Де набратися рішучості, сміливості?  

У мене довго була картинка американського фільму в уяві. Герой довго працює на роботі, яку ненавидить, кидає все, починає займатися улюбленою справою і стає щасливим.  Ця обов’язкова відмова від усього заради чогось нового, ця радикальність лякає всіх. І мене лякала теж.

У той же час Адам Грант у своїй книзі «Оригінали: як нон-конформісти рухають світ» на прикладі наукових досліджень показує, що ця радикальність є міфом. Він наводить приклад Сергєя Бріна, який довго вагався, чи йому кидати Ph.D. заради якогось стартапу. Цей стартап став з часом Google, але навіть Сергєй не залишив Ph.D., а просто взяв академічну відпустку.

Адам Грант показує, що люди, які запускають нову ідею поступово, і є більш схильними до ризику та інновацій.

 

Подібна історія для мене була з eHealth та StudyDive. Адже починати можна з невеликих кроків – організувати волонтерську поїздку, створити невеликий прототип продукту і перевірити його потрібність, сформувати команду для обговорення.    

На яких ваших помилках варто повчитися?

Їх  багато, але якщо вибрати одну – ставитися до обіцянок інших, як до того, що МОЖЕ статися, а не станеться обов’язково. Це допомагає набагато швидше починати покладатися на самого себе і не казати потім: «А ви ж обіцяли».

 Забути про стабільність і сприйняти зміни як стабільність. Адже якщо зміни відбуваються постійно, хіба це не стабільність? 🙂

Наскільки для вас важлива самоосвіта?

Неймовірно важлива! Для цього ми і створюємо StudyDiveУ державах зі слабкою шкільною та університетською освітою зростає запит на альтернативну, позашкільну освіту. Вона дуже часто є набагато сучаснішою. Батьки розуміють, що знання будуть відігравати ключову роль для їхній дітей. Якщо держава не може забезпечити цих потреб, то вони будуть шукати її в інших місцях.

Ми зараз почали збирати освітні можливості в Україні. І що ми відкрили? В Україні вже існує просто неймовірна кількість освітніх ініціатив. Сучасних, нових, цікавих, сфокусованих на учневі. Я з неймовірною радістю щодня гортаю нові можливості для самоосвіти на StudyDive, бо хочеться скрізь піти 🙂 

LIfe-long learning вже стає невід’ємною частиною нашого світу.

Які книги можете порадити?

Про книги може бути взагалі окрема розмова. Якщо у контексті нашої розмови, то мене зараз дуже цікавить тема створення команд та організацій. «Відкриті компанії» Фредеріка Лалу, «Почни з чому» Саймона Сінека, «Scrum» Дональда Сазерленда, «5 вад у роботі команди» точно будуть топом книг про організації для мене. З журналів, хоч і класично, але це The Economist та Harvard Business Review.

Читайте також в рубриці «Люди»: Анна Мазур: «Сегодня уже нельзя выучиться один раз и на всю жизнь!»

Ещё 4 интересные статьи

Як отримати роботу після стажування

Як проявити себе на стажуванні, щоб залишитись у компанії?

Як це — працювати з колегами з усього світу? Історії українців у міжнародних командах

Інтерв'ю з директоркою видавництва Vivat Юлією Орловою

Генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова — про кар’єру, work-life баланс та, звісно ж, книжки

Кто такой инфлюенс-маркетолог и что нужно, чтоб им стать?

Кто такой инфлюенс-маркетолог и что нужно, чтоб им стать?